Відвідувачі


Рік: 2005  2006  2007  2008  2011  2012  2013  2014  2015  



19 серпня 2015 року

Щиро дякуємо за Велику справу - збереження пам′яті про героїв-визволителів. Бажаємо миру, успіхів, наснаги.

Родина Липчанських (онуки партизана Д. Гришка)

27 червня 2014 року

"Доброго дня, мій прадідусю Краснонос Роман Прохорович!"

Пишу Вам з цього надзвичайного місця, де я змогла візчути дух минулого: того болю, поразки, сліз і довгоочікуваної перемоги.

Коли екскурсовод розповідав про форсування Дніпра я згадала Вас. Ви загинули там, я знаю, героїчно. І в цих стінах, я хочу подякувати Вам за це небо над головою, за запах ранішніх трав, за спів птахів... І за моє життя!

Ви для мене, особисто справжній герой!

Ілона Вовк 

21 липня 2013 року

Війна назавжди залишила слід у наших серцях.

Нехай цей музей нагадує, за що боролися наші прадіди... 

9 травня 2013 року

Зі святом дорогі люди!

Миру, сонячного неба, щирих посмішок, щастя дітей, онуків і правнуків, добра, взаємоповаги і взаєморозуміння.

Дяка і повага співробітникам і творцям цього меморіалу.

Велике побажання: "Всі хто може і хоче, відшукуйте ветеранів - записуйте їхні спогади (нехай незначні) але правдиві, щоб наші нащадки знали правду з їх уст не чекаємо поки вони всі стануть журавлями і відлетять у свій останній вирій".

З повагою, дочка інваліда ВВВ Могилко Катерини Сидорівни мл. сержанта 244 стрілкової Запорізької дивізії зв′язку Єрмілова Т.О.

9 травня 2013 року

З святом Великої Перемоги!

Вітання з Прикарпаття, з Івано-Франківщини.

Залишилися дуже задоволені побаченим в музеї.

Дякуємо за такий музей (вдало підібрані експонати).

Дякуємо всім ветеранам війни за нашу Перемогу! 

Сім′я Боянівських, Микулиних.

9 травня 2013 року

З Днем Перемоги!

Мені сподобалася військова техніка, а також човник!

Діма Стадник 8 років.

26 квітня 2013 року

Дякуємо Вам за можливість відтворити минуле нашого міста.

Завдяки Вашому музею ми ще раз усвідомили який великий подвиг здійснили наші прадіди, щоб ми жили під чистим, сонячним і мирним небом.

Харківська гімназія №86.

9 травня 2012 року

"Я хочу чтобы больше не было войны!

Потому что пережить это снова!

Это ужасно!

И я поздравляю тех которые выжили!

Спасибо за мир! Спасибо за жизнь! Спасибо за победу!"

 

"Пред арками обугленного свода

В какой – то первозданной тишине,

Солдаты величайшего похода,

Расписывались прямо на стене!"

 

Микита Івченко, 8 років 2 – А клас ХСШ №17

 

"Вот сорок первый год, конец июня

И люди спать легли спокойно на кануне.

Но утром уже знала вся страна,

Что началась ужасная война!"

 

Сильванович Христина, 7 років 2 – А клас ХСШ № 17

9 травня 2012 року

ДЯКУЄМО ВАМ ЗА ПЕРЕМОГУ 

               Зоркін Андрій, 4 роки 11 місяців 9.05.2012

23 серпня 2011 року

" Спотыкнулась и нагнулась, чтобы камешек поднять.

Только глядь!

Из земли торчит осколок.

Путь его в сегодня долог.

Надо его взять.

Крик от боли, ярость боя,

Он хранил, в земле покоясь,

Память о войне.

Об него я спотыкнулась,

И опять война вернулась.

Боль во мне.

Из глубокой ямки – раны

Вырву я осколок рваный –

Эхо той войны,

Что прошло дорогой этой

В 43 – м жарким летом.

Вот следы видны.

Я в руке держу осколок,

Острый, ржавый, граммов 40,

Детям покажу.

О войне великой, страшной

Знать и внукам очень важно . . .

Я им расскажу. "

 

Учасник Великої Вітчизняної війни Коніхіна І. А.

 

9 травня 2011 року

 

"Мало их осталось, ветеранов,

И раны их болят,

Но помнят о них молодые

И этот музей свидетель.

Спасибо большое за память!"

 

9 травня 2011 року

Дякую прадіду за Велику Перемогу!

 Ілля 6 років.

9 травня 2011 року

Спасибі! Велике!

За нашу свободу.

За те, що захистили нас ціною свого життя.

СПАСИБІ!!!

                          Марія Субота 9 років


8 травня 2011 року

Ми група від Печенізьких ветеранів дякуємо за екскурсію яку ми відвідали.Ніхто не забутий, ніщо не забуто.Приємно вражені оформленням музею.

7 листопада 2008 року

Нам потрібен мир!
Молдавська Придністровська Республіка.

28 серпня 2008 року

Відчув себе так, начебто знову повернувся в окупований Харків, в місця, де пройшло моє дитинство. Дякую організаторам і керівникам за збереження історії.

8 серпня 2008 року

Велика подяка за відчинені двері в світ минулого і сьогодення. З вдячністю вам з Луганської області.
Сім’я Ковальових.
м. Ровеньки.

26 липня 2008 року

Дуже розчулені побаченим, невже і в наш час шанують минуле, нашу історію? Це наш дуже порадувало. Ми - діти батьків-переможців і все це нам дуже дороге.
Сім’я Аветисян.

22 червня 2008 року

В цей день ми опинились в цьому чудовому музеї. Щиро дякуємо. Почуття переповнюють нас всіх, сльози, скорбота, радість перемоги, щастя і гордість від думки, що ми - нащадки цих Великих людей. Щастя від того, що ми живемо в чудовому місті – місті Харкові.
Педагоги і вихованці табору «Лідер», м. Харків.

9 травня 2008 року

Музей міжнародного рівня: вражає, надихає, лікує нашу понижену духовність. Від щирого серця – велика вдячність архітекторам, дизайнерам, авторам експозицій. Вічна пам’ять героям-визволителям. Низький уклін охоронцям народної пам’яті.
Вчителі-ветерани.

16 березня 2008 року

Спасибі за прекрасний меморіальний комплекс. Ви робите Велику Справу. Наші воїни заслужили своєю кров’ю на таку пам’ять. Це дуже важливо для виховання молоді. Бажаємо вам рости, примножувати свої експонати, розвивати цей прекрасний і дуже важливий меморіал. Щиро дякуємо. 
Сім’я Воскобойник

23 лютого 2008 року

Висловлюю вдячність людям які зуміли зберегти пам’ять про ті часи. Це потрібно пам’ятати!!! Не забувати, що Україну звільнили люди, котрим Батьківщина була дорога.
З повагою, Дацко С.В.
м. Київ.

19 січня 2008 року

Любіть один одного, цінуйте!!! Пам’ятайте подвиг тих, хто боровся за вас!!! З любов’ю!!!

14 листопада 2007 року

Ми, ветерани Харківського приладобудівного заводу ім. Т.Г. Шевченко, схиляємо голови перед нашими співвітчизниками, котрі ціною власного життя, відваги, хоробрості завоювали для нас свободу від фашистів. Вдячні організаторам музею за вічну пам’ять про героїв-визволителів.
Ветерани Харківського
приладобудівного заводу ім. Т.Г. Шевченко.

26 жовтня 2007 року

26 жовтня 2007 року музей відвідали учні 5-х класів Харківської гімназії №13 (40 чоловік). Екскурсію присвятили  63 – й  річниці звільнення України від фашистів. Від імені всіх учнів висловлюємо подяку працівникам музею! Дітям необхідно знати правду про ту страшну війну. А ми, дорослі, будемо виховувати наших учнів патріотами рідної землі. Дякуємо вам!
Марценко В.А. – класний керівник 5 – А класу.

29 вересня 2007 року

Вельмишановним активістам, які збудували цю Святиню Харківщини, щоб у бурхливому сьогоденні ми пам’ятали про бувальщину наших славних предків і брали з них приклад. Велике вам спасибі від синів та онуків.
В день весілля Андрія та Людмили
з смт. Старий Мерчик.

28 липня 2007 року

Музей просто чудовий, навіть важко було б собі уявити, що є такі рідкісні зібрання історичних цінностей в нашому регіоні!
Бажаємо процвітання та благополуччя!

Студенти ХАІ:
Гімон І.В. і Щербань Б.А.

17 липня 2007 року

Чудова експозиція, присвячена найтемнішим сторінкам історії людства. Пам’ять повинна жити для поколінь, котрі прийдуть після нас. Жахи війни не повинні бути забуті.
Будемо сподіватись на мир без війни. Мої найглибші співчуття стражданням людей вашої країни.

Ерік Шхітс
м. Мехелен, Бельгія.

27 квітня 2007 року

Я хочу відзначити той дух патріотизму, вірності батьківщині, котрий витає в цих стінах. Дивлячись на присутні експонати, починаєш розуміти, якою дорогою ціною далася нашій країні ця перемога!!!
Слава героя Великої Вітчизняної війни.

Адамов.

1 квітня 2007 року

Низький уклін хранителям пам’яті про захисників Вітчизни, які склали голови в боротьбі проти фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни, адже сила людини в пам’яті серця.
Пам’ятаємо, шануємо імена захисників Батьківщини, пишаємося їх великим подвигом.

Вологжани з м. Нікольска, де І.С. Конєв
був першим воєнним комісаром в роки
Громадянської війни.
Соколова, Морозова.

31 березня 2007 року

Велика подяка за все. Я дуже рада, що у нас, харків’ян, є таке місце, куди ми можемо привести своїх іногородніх друзів, щоб розповісти їм про наше місто.
Наталія, студентка ХНЕУ.

23 лютого 2007 року

Цей музей – святе місце нашої історії, пам’яті і слави.
Від співробітників ХПІ.

10 лютого 2007 року

В день нашого одруження вшанували пам’ять померлих. Дякуємо нашим предкам за наше життя.
Сім’я Зуб.

17 січня 2007 року

Дуже цікаво поринути в часи Великої Вітчизняної війни. Існування цього музею – велика справа і було для мене одкровенням.
Дякую.

2 грудня 2006 року

Ми нічого кращого не бачили, нехай цей музей буде жити і нехай не залишить пам’ять тих, хто зобов’язаний своїм життям героям тих літ.
м. Білопілля.

23 серпня 2006 року

З повагою і захопленням до Харків’ян і визволителів м. Харків.
Учасники святкування з нагоди визволення міста:
м. Нижній Новгород, м. Москва, м. Санкт-Петербург, м. Кутаїсі.

11 червня 2006 року

Я жителька Одеси, я шаную і розумію тих людей, котрі воювали в роки війни. Велика подяка і низький уклін тим, хто створив цей комплекс в пам’ять про ті жахливі часи, про людей, які звільнили цю землю і небо для нас.

30 травня 2006 року

Дуже цікаво було побачити м. Харків в роки війни. Дякуємо за «шматочок» історії цих пам’ятних, скорботних днів. Це дуже потрібно нам і нашим дітям.

9 травня 2006 року

Царство Небесне всім загиблим в тій страшній війні. Будь прокляті ті, хто її розв’язав. Нехай земля буде пухом. Вічна пам’ять моєму батькові.
Журавльова.

3 травня 2006 року

Музей відвідала група ветеранів минулої війни, в кількості 45 чоловік. Всіх вразила велич музею, цікаве розташування експонатів, велика кількість предметів війни і цікава розповідь екскурсовода про бої за Харків. Я, Стріляна Антоніна Михайлівна, родом з Солоницівки. В 1943 році мене було поранено, і врятував мене від смерті Мєщанінов Олександр, лікар Холодногірської лікарні. Як я була здивована, коли побачила одяг цієї легендарної людини  в вашому музеї, неначе зараз його руки доторкнулися до моїх ран. Хіба можна це забути! Як потрібні ці музеї війни, щоб достукатися до багатьох людей, часто байдужих до горя, які не знали жахів минулого лихоліття.
За дорученням від всіх.
Стріляна А.М.

30 квітня 2006 року

Народ, який забуває своє минуле, не має майбутнього.
Безнос Д.В.

24 квітня 2006 року

Вони проливали кров за наше життя.
3-А клас Солоницівського колегіуму.

24 квітня 2006 року

Дякуємо вам, що дізналися ми про війну і дізналися, як страждали всі люди, котрі були на війні.
Губар Катя, 4 клас.

31 березня 2006 року

Стіни цього музею знову і знову перегортають сторінки героїчного, але трагічного минулого нашої Батьківщини.
Пам’ятати – значить жити.

22 лютого 2006 року

Від всіх, хто не дожив до цього світлого свята і від нас, які ще залишилися в живих, і грішних, низький вам уклін і вдячність за пам’ять.
Ветерани війни.

15 січня 2006 року

Ми вдячні всім, хто знайшов можливість розповісти нашим дітям і внукам про пережиту трагедію і велику перемогу, всім, хто віддав свої сили, життя і душевне тепло для звільнення нашої рідної землі.
Сім’я Ткаченко.

14 січня 2006 року

Мені дуже сподобався музей. Приємно усвідомлювати, що в цей час ще пам’ятають про ті страшні дні війни.
Олеся.

3 грудня 2005 року

Мене звуть Юлія, мені 11 років. Мені дуже сподобалася екскурсія, тому що нам розповідали про давню війну. Я буду обов’язково до вас приходити!
Юлія.

26 листопада 2005 року

Я спостерігав за будівництвом музею з самого початку. Було дуже цікаво, що вийде в результаті. Дід пройшов війну з першого і до останнього дня. Бабуся жила в Харкові всі дні окупації. Вони бачили всі жахи цієї війни. Нехай цей музей не дає забувати нашій молоді той величний подвиг, який здійснили наші діди й бабусі. Дуже гарний музей.
Головне – потрібний!

Шостак Дмитро.

21 жовтня 2005 року

Ветерани з Зміївського району з хвилюванням оглянули експозицію музею, вдячні його творцям, це воістину Храм пам’яті. Маємо надію, що музей буде поповнюватися новими експонатами. Даруємо музею книгу пам’яті Зміївщини «Героїчні сторінки історії». 
Ветерани Зміївського району.

2 жовтня 2005 року

Дякуємо Україні за священну пам’ять, за подвиг народний та ратний! Музей безцінний для виховання підростаючого і майбутнього поколінь, і для нині живучих. Дякуємо!
м. Чебоксари, Росія.

11 вересня 2005 року

Вдале освітлення і музичне оформлення хвилює душу. Велика подяка за працю та старанність, що вкладенні в будівництво цього музею.
Лисих Олена (учасниця лекторію «Кругозір»).

30 серпня 2005 року

Велика подяка будівельникам і організаторам за такий прекрасний музей. Музей достойний тих, в чию пам’ять він організований, пам’ять всім полеглим за наше місто.
Від ветеранів Червонозаводського району м. Харкова.

28 серпня 2005 року

28 серпня 2005 р. я відвідала свої рідні місця, а саме, селище Гаврилівку, де в далекому 1943 р., в серпні, таким же теплим літом я стояла з мамою та братом на цій висоті і дивилася на зруйновані будиночки селища. Сльози радості за звільнену землю і воїнів, які звільняли наші міста і села, вкрили наші обличчя.
І ось сьогодні все знову постало перед моїми очима, начебто наяву, як історія минулих літ.
Історія ця відображена в цьому диво-музеї, який стоїть на висоті, музей неповторний. Він несе в собі великий потенціал пізнання  історії тих днів і гордість за наших воїнів-визволителів.
 Велику подяку висловлюю всім, хто брав участь у створенні цього чудового музею, як адміністрації м. Харкова та області, так і будівельникам, які створили цю чудову перлину.

З глибокою повагою і подякою
уродженка селище Гаврилівка
Григоренко В.А.

 

28 серпня 2005 року

Я дуже рада, що завітала до вашого музею. Вражень було дуже багато. Все просто супер, це найпрекрасніше місце, де збереглася крапелька історії часів Великої Вітчизняної війни.
Відвідувач з Пересічного.

24 серпня 2005 року

Музей справляє незабутнє враження. Дякуємо організаторам, художникам, оформлювачам. Група харківських художників (Ковтун та ін.) написали чудові картини, де відображені різні етапи війни. Можна сказати, що головна ідея музею – «Щоб пам’ятали…»
Група харківських художників.

24 серпня 2005 року

Низький  уклін  музею «Харківщина  у Великій Вітчизняній війні  1941-1945  років», який  висвітлює пам′ять про величний подвиг Радянського Воїна, про тисячі Харків′ян що відійшли у вічність, розтерзаних, розчавлених страхітливою війною.
Нехай свята пам′ять, як Гімн Життя, не знає ні політичних, ні ідеологічних кордонів.

Від «Дітей війни», позбавлених найжорстокішим,
нелюдським військовим побоїщем, навіть імені.
Нехай буде Життя, Мир!




Національний меморіальний комплекс "Висота маршала І.С. Конєва"
Дергачівський р-н., смт. Солоницівка, тел. 8 (263) 73-142, 8 (057) 762-63-61
Розробка і технічна
підтримка сайту

Якщо Ви помітили на нашому сайті помилку, просимо сповістити на e-mail: visotakoneva@i.ua
 
На русском На украинском